Клавішні музичні інструменти

При натисканні на картинку з інструментом або на текст, є можливість прослухати його звучання.

Піані́но (італ. pianino — маленьке фортепіано) — музичний інструмент, різновид фортепіано, в якому струни, дека і механічна частина розташовані вертикально, а не горизонтально, внаслідок чого піаніно займає значно менше місця, ніж рояль. Перше піаніно було сконструйоване у 1800 році Джоном Гокінзом (англ. John Isaac Hawkins). Але сучасну форму піаніно отримало лише в середині 19 сторіччя (чавунна рама, перехресні струни, механіка з нижнім і верхнім розташуванням демпферів).

Роя́ль (фр. royal — королівський) — музичний інструмент, різновид фортепіано, в якому струни, дека і механічна частина розташовані горизонтально, внаслідок чого рояль має крилоподібну форму і громіздкіший, ніж піаніно. Проте звучання рояля об’ємніше, повніше і гучніше, ніж у піаніно. Рояль складається з корпусу (скриньки), в якому на чавунній рамі натягнуті металеві струни, що утворюють звук при ударі молоточками, які приводяться в рух клавішами. Під струнами для підсилення звучання розміщена резонансна дека. Як правило, сучасні роялі мають три педалі, які покликані сприяти зміні гучності, тембру або подовження звучання.

Клавесин — старовинний клавішний струнно-щипковий музичний інструмент, металеві струни якого защипуються плектром з пера або шкіри. Існують клавесини двох типів: крилоподібної форми великого розміру і меншого розміру — квадратної, прямокутної або п’ятикутної форми.

Акордео́н (фр. accordéon, нім. Akkordеon, від Akkord — акорд, співзвучність) — загальна назва пневматичних язичкових інструментів різноманітних конструкцій, що мають з правого боку клавіатуру клавішного типу, рідко — кнопочну, діапазон якої сягає 4 октав у середньому й високому регістрах. З лівого боку у акордеоні розташована кнопочна система готового акордового акомпанементу в усіх тональностях, де 1-й ряд — допоміжний бас, 2-й ряд — основний бас, 3-й — мажорні тризвуки, 4-й — мінорні тризвуки, 5-й — домінантсептакорди, 6-й — зменшені септакорди.

Бая́н — музичний інструмент, удосконалена хроматична гармоніка. Назва походить від імені Бояна — поета-співця Стародавньої Русі 2-ї пол. XI — поч. XII ст. — історичного регіону в Східній Європі з центром у середньому Подніпров’ї — Київської землі у вузькому смислі цього слова. Прототип Баяна створено 1870 рос. музикантом-гармоністом М. І. Білобородовим (1827 —1912). Баян складається з двох кришок-коробок, з’єднаних між собою міхами, та двох кнопочних клавіатур для правої і лівої рук. Права клавіатура використовується звичайно для виконання голосів мелодії, а ліва — для акомпанементу. Цей різновид баяна отримав назву готового баяна.

Орга́н (від грец. όργανον — «інструмент» або «знаряддя»), заст. вирга́н^[1] — найбільший духовий клавішний музичний інструмент, що складається з набору труб, в які нагнітають повітря.

Звук в органі створюється завдяки рухові повітря в трубах різного діаметра, довжини, матеріалу (метал або деревина). Керування органом здійснюють з органної катедри (від нім. Spieltisch — ігровий стіл) — пульту органу, де містяться ігрові механізми (клавіші, педалі тощо) та механізми вмикання/вимикання регістрів.

Гра на органі здійснюється руками та ногами органіста, з допомогою (або без) помічника, який перегортає сторінки нот. У розпорядженні органіста є одна або декілька клавіатур для рук (їх також називають «мануалами») та одна педальна клавіатура для ніг.

Переважна більшість органів міститься в церквах (християнських — римського обряду, протестантських, але не церквах візантійського обряду), концертних залах, музичних навчальних закладах (академіях, консерваторіях, коледжах, училищах).