Едвард Гріг
Едвард ГрігЕдвард Гріг – найвидатніший норвезький композитор, видний представник норвезької композиторської школи, диригент, музич- ний діяч, критик. Майстер фортепіанної і камерно-вокальної музи- ки. Член Шведської му-зичної ака- демії , почесний доктор Кембриджського (1893). Оксфордського (1906) університетів.
Найвідомішими творами композитора с опера «Улаф Трю- гвасон» (не закінчена); увертюра Восени» (1887), «Старонорве- зький романс з варіаціями» (1891). «Симфонічні танці (1898); «Поетичні картинки (1863), «Ліричні п’єси» (10 зоши тів, 1867-1901 рр.), музика до вистав драматичного театру «Сігурд Юрсальфар» Бернсона (1872). <<Пер Гюнт, Г. Ібсена (1876). Він автор ста п’ятдесяти романсів і пісень, у тому числі вокальних циклів <<Мелодії сер- ця», «Норвегія».
Народився Едвард Гріг в м. Бергені 15 червня 1843 р. Його батько посідав у той час пост британського консула. Мати була талановитою піаністкою вона і почала навчати музиці шестиріч- ного хлопчика, познайомивши його з творчістю Моцарта, Мендель- сона, Шопена… Едварду було років дванадцять-тринадцять, коли він приніс до школи списаний ним нотний зошит, на титульному аркуші якого було виведено крупними літерами: «Варіації на ні мецьку тему для фортепіано Едварда Гріга».
Коли Едварду випов- нилося п’ятнадцять років, за рекомендацією знаменитого норве- зького скрипаля У. Булля батьки відправили його вчитися до Лейпцизької консерваторії. Через чотири роки Гріг успішно за- кінчив її по класах композиції і рояля. В 1865 р. Гріг захворів на туберкульоз і був вимушений виїхати до Італії. В Римі він затова- ришував з уже немолодим на той час Ф. Лістом, якого вразив на- писаний норвежцем прекрасний фортепіанний концерт ля мінор (1868). Після повернення на батьківщину в 1866 р. Гріг якийсь час диригував симфонічними концертами в Крістіанії (нині Осло), виступав як піаніст і, звичайно, писав музику.
Справжній збирач і Хранитель культурних цінностей своєї країни, Гріг об’єднав нав- коло себе групу однодумців музикантів, письменників, поетів. 1х головною метою було підняти норвезьку культуру на більш ви- сокий професійний рівень. Навряд чи в ті роки Едвард думав проте, що завдяки його творчості батьківщина прославиться на весь світ. У 1867 р. він бе реться до створення першого в Норвегії спеціального навчаль- ного закладу Hop- везької музичної ака- демії, а також зас- новує концертне музичне товариство. Як піаніст і диригент він виступає в різних країнах світу, а також y себе на батьківщи- ні. Славу Грігу приніс концерт для фортепі ано з оркестром, на- писаний у 1868 році.
У 1888 р. в Лейп- цигу Гріг познайо мився з П. І. Чайков- ським. Між великими 6 музикантами виникла дружба. На час зустрі- чі Чайковський знав музику Гріга – вона виконувалася в концер- тах Імператорського російського музичного товариства починаючи з середини 70-х рокыв.
Грігу особливо таланило у створенні малих, переважно лірич- них інструментальних форм, у яких і написана більшість його Фортепіанних і оркестрових п’єс, а також твори пісенного жанру.
Десять зошитів «Ліричних п’єс» для фортепіано (1867—1901) – вершина творчості композитора. Добре відомі також струнний квар- тет Гріга, його скрипкові і віолончельні сонати, що перейняті ду- хом норвезької пісенності. Вокальна творчість Гріга також велика і оригінальна – від простої ліричної пісні («Пісня Сольвейг» і т. д.) гір»). до психологічно поглибленого вокального циклу (<<Дівчина з Зокрема він написав 25 норвезьких пісень і танців, шість норве- зьких гірських мелодій. Чудові і романси Гріга, створені переваж- i но на слова скандинавських поетів (Р. Ібсен, Б. Б’єрнсон, А. Мунк, А. Гарборг, О. Вінье, Х. Андерсен, Х. Драхман та ін.). Аранжуван- ня найвідоміших мелодій Гріга були використані в популярній опереті «Пісня Норвегії», написаній на основі історії життя ком- позитора.
Але справжнє визнання до композитора прийшло після появи музики до драми Г. Ібсена «Пер Гюнт» (1875). У своїй музиці ком- позитор відтворив казкові образи народних легенд і оповідей, суворі картини північної природи. В 1893 р. музиканту був присуджений високий ступінь почесного доктора музики Оксфордського універ- ситету. Це звання композитору надав і Кембриджський університет. Едварда Гріга обирали також членом Французької академії витонче- них мистецтв і Берлінської академії. В 1898 р. композитор організу- вав у Бергені перший Норвезький музичний фестиваль, що мав ве- ликий успіх (цей фестиваль проводиться і дотепер.
Помер музикант 4 вересня 1907 р., і цього дня в Норвегії був оголошений траур. Похований композитор у своєму улюбленому Трольхаугені, у скелі над морем.