Джузеппе Верді
Джузеппе ВердіДжузеппе Верді – італійський композитор, який створив 26 опер у тому числі <<Набукко», «Ернані», «Макбет», «Ріголетто», <<Труба- дур», «Травіата», «Сицилійська вечеря», «Бал-маскарад», «Сила полі», «Дон Карлос», «Аіда». «Отелло», «Фальстаф»; реквієм, кіль- ка вокально-симфонічних творів, близько двадцяти романсів.
Упродовж двох минулих століть, мабуть, не було в Європі та- кого популярного композитора, як Джузеппе Верді. Великий італій- ський маестро став гордістю не тільки своєї країни, але й усієї світової музичної культури. Можна, безумовно, сказати, що в репертуарі будь-якого оперного театру неодмінно фігурують так опери, як «Травіата». «Piголетто
Завжди була прихиль на до композитора, а одава су. проводжувала його протягом долгого життя. І шо славу Верді заслужни не тільки завдяки рід- кісному музичному пару, але й фантастичній працьовитості.
Здавалося, ніщо не провіша- ло юному Джузеппе великого музичного майбуття. Народив- ся він 10 жовтня 1813 р. в прос- тій сім’ї торговця бакалією Кар- ло Верді. Музика скрашувала одноманітне і нудне дитинство хлопчика, тим більше що в місте- чку Ронколі часто звучали народні пісні і танцювальні мелодії, а у вихідні селяни грали на флейтах, скрипках, мандолінах і гітарах Першим на музичне обдаровання юного Верді звернув увагу ста- рия церковний органіст П’єтро Байстроккі. Він познайомив Джузеппе з нотною грамотою, навчив азам гри на фортепіано і органі. Коли Верді виповнилося дванадцять років, батько віддав його до школи в Буссето, де за два роки обдарований учень навчився читати, писати, опанував латинську і сучасну італійську мови. Не i забував і про музику: став брати участь у Філармонічному товаристві.
Весною 1832 р. вісімнадцятирічний стипендіат поїхав до Міла- на, щоб брати уроки у досвідчених музикантів. З рекомендованих ному осіб він вибрав композитора Вінченцо Лавінья, який охоче погодився навчати Верді, надавши можливість безкоштовно відві дувати вистави в Ла Скала. В цей час хлопець став складати для філармонічного оркестру марші увертюри, а також писав церковну музику. До речі, за період з 1835 по 1838 р. композитор склав мало не сотню маршів, танців, романсів, хорів та інших творів малих форм.
Одна з перших його опер – Набукко», що була написана на стародавній сюжет епохи вавилонського царя Навуходоносора. li прем’єра відбулася березні 1842 р. в Ла Скала за участю кра ших співаків і мала приголомшливий успіх. До кінця 1842 р. опера «Набукко» була виконана 65 разів, що стало винятковим явищем у практиці Ла Скала. У подальший період композитор багато працював. Одна за одною він створив опери «Двоє Фоськарі», «Жанна д’Арк», «Альзіра», «Атті- да», «Розбійники», «Корсар», «Битва при Леньяно», «Стіффеліо».
Особливо слід наголосити на опері «Макбет» (1847) це був результат захопленого шанування композитором Шекспіра, а також Луїзі Міллер» (1849) – видатному творі у камерному стилі. Мелодії вердієвських опер миттєво підхоплювалися слухача- ми, вони звучали на вулицях італійських міст як народні пісні. Його опери «Ріголетто», «Трубадур», «Травіата» та «Бал-маскарад⟫> дотепер є одними з найпопулярніших на оперних сценах світу.
Завдяки музичній славі композитор став помітною фігурою в політичному житті Італії. Коли в 1860 р. був створений перший загальноіталійський парламент, його було обрано членом і депу- татом від міста Буссето.
У кінці 60-х років XVIII ст. Верді отримав пропозицію від Египетського уряду написати для театру в Каїрі оперу з патріотич- ним сюжетом з єгипетського життя. Вона повинна була прикраси- и урочистості, присвячені відкриттю Суецького каналу. Такою оперою стала ⟪Аїда», що дістала свою назву завдяки імені її голов- ної героїні.
Коли помер його великий співвітчизник Алессандро Манцоні, з яким він дружин з юних років, Верді написав Реквієм, над ство- ренням якого працював майже рік. 22 травня 1874 р., в роковини смерті Манцоні, Реквієм уперше прозвучав у міланській церкві Святого Марка. Його виконували під управлінням автора кращі солісти, стодвадцятиголосий оркестр зі ста музикантів.
Опера «Отелло», якій судилося стати новим шедевром Верді, була завершена в кінці 1886 р. 5 лютого 1887 р. відбулася її пре- м’ера в Ла Скала. Ця дата назавжди увійшла в історію музичного мистецтва Італії як день найбільшого торжества творчого генія сімдесяти чотирирічного Верді.
Через шість років композитор знову звернувся до творчості улюбленого поета Шекспіра. За його комедією «Віндзорські пус- тунки>> Верді створив комічну оперу «Фальстаф», що побачила світло рампи 1893 р. і мала грандіозний успіх. Цій опері, двадцять шостій за рахунком, судилося стати останньою у творчому набут- ку композитора. Після її постановки Верді прожив ще вісім років.
Він помер 27 січня 1901 р., трохи не доживши до свого дев’яносторіччя. По всій Італії цього дня був оголошений національ- ний траур. Через місяць після смерті прах музиканта урочисто (у присут- ності понад 300 000 людей і співів хору з 900 виконавців) був перенесений в усипальню, влаштовану в каплиці міланського буди- нку для старих артистів і музикантів. Засновником цього притулку був Верді. Цьому притулку він заповідав посмертні доходи за ви- конання його опер.