Ріхард Вагнер

Понад сто сімдесят років тому, 22 травня 1813 р., у Лейпцигу в родині дрібного службовця народився Ріхард Вагнер (1813-1883) – Геніальний композитор-романтик. Змалку він жадібно тягнувся до поезії і театру. Навчаючись у гімназії, а згодом у Лейпцизькому університеті, Ріхард брав уроки музики, намагався компонувати. Справжніми своїми вчителями він вважав німецьких класиків Бет- ховена та Моцарта, твори яких студіював з безмежним запалом молодого митця.

Двадцятирічним юнаком Р. Вагнер починає працювати капель- мейстером у невеликих німецьких театрах. Мандруючи північчю країни, у 1838 р. потрапляє до Риги. Тут він обіймає посаду музич- ного директора опери, але всі його помисли були спрямовані до Парижа – на той час культурного центру Європи.

Та Париж зустрів його непривітно злидні, приниження чека- ли тут на Вагнера. Щоб не вмерти з голоду, він пише газетні статті, аранжу популярні арії, переписує ноти і, попри важкі умови, багато працює як композитор (створює симфонічну увертюру «Фауст», опе- ру «Рієнці», розпочинає роботу над «Летючим голландцем»).

У 1842 р. Вагнер повертається до Німеччини і працює в Дрез дені, спочатку на посаді придворного капельмейстера, а згодом диригента оперного театру. Цей період його творчості позначений великими досягненнями. У Дрездені Р. Вагнер здійснює постановку опери «Рісці, що принесла Йому визнання. Він мріє про німець- ку національну оперу нового типу – оперу філософського звучан- ня, в основі яког народні міфи та сказання. Так з’являються його шедеври «Тангейзер» та «Лоенгрін», що й досі не сходять зі сцен театрів світу. Революцію 1848-1849 рр. у Німеччині Р. Вагнер зустрів на барикадах у Дрездені. Після її поразки він змушений був емігрува- ти до Швейцарії, щоб уникнути арешту.

В еміграції з-під пера композитора виходить тетралогія «Перстень нібелунгів» (опери «Золото Рейну», «Валькірія», «Зигфрід «Загибель богів»), що була написана на сюжети германо-скандинавських міфів.

Велику роль у вагнерівських операх відіграє симфонічний ор- кестр, покликаний максимально висловити те, що недоступне спі- вакові. Партія оркестру базується на складному сплетінні так зва- них лейтмотивів наскрізних тем, що характеризують певний образ, ту чи іншу сценічну ситуацію.

Особливе місце у мистець- ких пошуках Р. Вагнера посідає опера «Нюрнберзькі мейстерзин- гери», в якій композитор звер- нувся не до старовинного міфу, а до матеріалу історії країни XVI століття.

Третього березня 1863 р. від- бувся його перший концерт у Петербурзі. Вагнер виступав у ньому як диригент. Оркестр під його керуванням виконав «Ге- роїчну симфонію Людвіга ван Бетховена та фрагменти з опер <<Летючий голландець», «Тангей- зер», «Лоенгрін». У наступних виступах, поряд з симфоніями Бетховена, вперше прозвучали уривки з незакінчених на той час опер Вагнера – <<Валькірія» та «Нюрнберзькі мейстерзингери Опери Р. Вагнера виконувалися й в Україні. Так, зокрема, в Києві, починаючи з 1882 р., коли тут уперше прозвучав «Тангей- зер», були поставлені «Летючий голландець», «Валькірія», «Зиг- фрі» та «Лоенгрін».

У 1882 р. Вагнер закінчив останню оперу «Парсифаль» на сю- жет епічної поеми поета-мейстерзингера ХІІІ ст. Вольфрама фон Ешенбаха. Цей твір став підсумком усього творчого шляху компо- зитора.

Richard Wagner “Tango of Death”