Музика Англії 17-18 ст

Сімнадцяте століття було для Англії часом важливих суспіль- но-політичних змін. До влади прийшли прихильники пуритан- ства – одного з напрямів протестантизму. Проведені ними реформи торкнулися не тільки соціального, але й культурного життя краї- ни. Пуритани відкидали церковну музику, що була створена в по- передні століття: вони спалювали ноти, руйнували органи, скрипку оголосили гріховним інструментом. Світське мистецтво, особливо театр, вважалося гріховною розкішшю. В 1660 р. відбулася рестав- рація (відновлення) монархії: на трон зійшов Карл II Стюарт. Художнє життя зосередилося довкола королівського двору. Карл II, який повернувся на батьківщину з французької еміграції, прагнув наслідувати Людовіка XIV. Поновилася діяльність Королівської капели; при англійському дворі давала вистави італійська оперна трупа, виступали відомі співаки та інструменталісти. Англійські музиканти знов дістали можливість знайомитися з досягненнями італійських і французьких майстрів.

Найвидатніший композитор епохи Реставрації Генрі Перселл (близько 1659-1695). Він народився в Лондоні в сім’ї придворного музиканта; вчився в Королівській капелі (співав у хорі, освоював гру на органі, лютні, скрипці), потім був зарахований на придворну слу- жбу. Там Перселл стежив за збереженням музичних інструментів, своєчасно їх лагодив і настроював. Це допомогло майбутньому ком- i позитору вивчити особливості звучання різних інструментів.

За своє коротке життя Перселл написав багато вокальних, інструментальних, музично-театральних творів, найзначніший з яких – опера Дідона і Еней» (1689). Це перша англійська на- ціональна опера.

Особлива риса творчості Перселла – гармонійність. У ком- позитора був дивовижний дар створювати досконалі мелодії спокійні, величні і бездоганні за формою. Після Генрі Перселла в англійській музиці до ХХ ст. не було таких яскравих майстрів.