Музика Нідерландів епохи Відродження
Нідерланди – історична область на північному заході Європи, яка включає території сучасних Бельгії, Голландії, Люксембургу і північно-східної Франції. До XV ст. Нідерланди досягли високого економічного і культурного рівня і перетворилися на розвинену європейську країну.
Саме тут склалася нідерландська поліфонічна школа одне з найбільш значущих явищ музики епохи Відродження. Для роз- витку мистецтва XV ст. важливим стало спілкування музикантів із різних країн, взаємний вплив творчих шкіл. Нідерландська школа увібрала в себе традиції Італії, Франції, Англії і самих Нідерландів.
Основи поліфонії в нідерландській музиці заклав Гійом Дюфаї (близько 1400-1474). Він народився в місті Камбре у Фландрії (провінція на півдні Нідерландів) і вже дитиною співав у церков- ному хорі. Паралельно майбутній музикант брав приватні уроки композиції. В юнацькому віці Дюфаї виїхав до Італії, де і написав перші твори балади і мотети. В 1428-1437 рр. він був співаком у папській капелі в Римі. В ці ж роки подорожував Італією і Фран- цією. В 1437 р. композитор прийняв духовний сан. При дворі гер- цога Савойського (1437-1439) він складав музику до урочистих церемоній і свят. Дюфат був дуже шанованою знатною персоною серед його шанувальників було, наприклад, подружжя Медичі (во- лодарі італійського міста Флоренція).
Дюфаї першим серед композиторів почав писати месу як еди- ну музичну композицію. Нерідко, створюючи месу, Дюфаї вико- ристовував добре відому мелодію, до якої додавав власну. Подібні запозичення були характерні для епохи Відродження. Окрім церковної музики, Дюфаї писав мотети на світські тексти. В них він також застосовував складну поліфонічну техніку.
Представником нідерландської поліфонічної школи другої поло- вини ХV ст. був Жоск’єн Депре (близько 1440-1521 або 1524), твор- чість якого мала великий вплив на композиторів наступного поко ління. В юності він був церковним півчим у Камбре: брав музичні уроки в Окегема. У віці двадцяти років молодий музикант приїхав до Італії, співав у Мілані в герцогів Сфорца (пізніше у них перебував на службі великий італійський художник Леонардо да Вінчі) і в папській капелі в Римі. В Італії Деп- ре, певно, почав творити музи- ку. На початку XVI ст. він виї- хав до Парижа. На той час Депре вже був відомий, і його запро- сив на посаду придворного му- зиканта французький король Людовік XІІ. З 1503 р. Депре знову повернувся до Італії, в місто Феррара, и служив при дворі герцога д’Есте.
Депре багато працював, і його музика невдовзі дістала ви- знання в найширших колах: любили і знать, i простий на- род. Композитор писав не тіль- ки церковні твори, але й світ- ські. Зокрема, він звертався до жанру італійської народної пісні – Фротоле (im. frottola, від frotta <натовп»), для якої характерний танцювальний ритм і швидкий темп.
Завершує історію нідерландської музики епохи Відродження творчість Орландо Ласо (близько 1532-1594), якого сучасники називали «бельгійським Орфеєм» і «князем музики».
Ласо народився в місті Монс (Фландрія). 3 дитячих років він співав у церковному хорі, вражаючи парафіян чудовим голосом. Гонзага, герцог італійського міста Мантуя, випадково почувши молодого півчого, запросив його у власну капелу. Після Мантуї Ласо недовго працював у Неаполі, а потім переїхав до Рима там він дістав місце керівника капели одного з соборів. До двадцяти п’яти років Ласо вже був відомим композитором, а його твори дуже популярними серед нотовидавців. У 1555 р. вийшла перша збірка творів, що містила мотети, мадригали і шан- сон.
Ласо вивчив усе краще зі спадщини, що її створили й залиши- ли його попередники (нідерландські, французькі, німецькі та італій- ські композитори), і використовував їхній досвід у своїй творчос- ті. Як особа неординарна, Ласо прагнув надати церковній музиці індивідуальності. З цією метою композитор іноді використовував жанрово-побутові мотиви (теми народних пісень, танців), таким чином зближуючи церковну і світську традиції.
Нідерландська поліфонічна школа мала великий вплив на роз- виток музичної культури Європи. Розроблені нідерландськими композиторами принципи поліфонії стали універсальними, і ба- гато художніх прийомів використовували у своїй творчості компо- зитори вже ХХ століття.