Олександр Пилипович Мишуга

Наприкінці ХІХ ст. Олександр Мишуга був одним із найвідоміших співаків світу.

Народився Олександр Пилипович 19 червня 1853 р. в селі Новий Витків Радехівського повіту на Львівщині, в бідній сім’ї селянина шевця. Злидні, нестатки і голод рано навчили юнака боротися за i життя, вселили прагнення до кращої долі. Вийти на мистецький шлях допомогли йому чудовий голос і добрі люди. Тільки завдяки їм юнак потрапляє в хор собору Святого Юра у Львові, а потім y гімназію, вчительську семінарію і, нарешті, в консерваторію. Яку він закінчив на відмінно по класу професора Валерія Висоцького.

Чудовий голос і артистична обдарованість Олександра Мишуги привернули увагу прогресивної громадськості Львова. Яка Допомагає йому виїхати для поглиблення своєї вокальної і сценічної майстерності до Італії. Талант і невсипуща енергія, наполегливість і працьовитість молодого митця сприяли його успіху в країні, де «співають навіть дерева». Звідси ж починаються тріумфальні виступи Мишуги в усіх столицях і великих містах Європи, де він виконує найскладніші партії ліричного і драматичного тенора

Називають Мишугу «королем ліричних тенорів, «пісень дивних чародієм», «соловейком України», «кумиром публіки», яка просто-таки обожнювала його. Слухачі дарували йому золоті й срібні вінки, а поети присвячували свої вірші.

Протягом багатьох років співацької кар’єри Олександр Мишуга створив цілу галерею прекрасних, неперевершених сценічних образів. Йонтек, Фауст, Вертер, Каніо, Хозе, кавалер де Гріє, Альфред, Ромео, Манріко, Герцог, Ліонель, Ленський та багато інших.  Які по праву входять до скарбниці кращих образів світового оперного мистецтва і є найвищим його досягненням. За чудове виконання партії Каніо в опері «Блазні» автор її — геніальний італійський композитор Руджеро Леонкавалло подарував славетному співакові клавір опери з написом. «У Мілані, у день відкриття сезону… слухав синьйора Філіппі в партії Каніо і був не- змірно задоволений його точною інтерпретацією і чарівним мистецтвом співу.

Одне з найпочесніших місць Олександр Мишуга займає і в історії українського концертного виконавства як один з кращих інтерпретаторів і пропагандистів українських народних пісень, творів вітчизняних композиторів. Мишуга ніколи не забував, звідки він родом і кому зобов’язаний усім, що мав. Він дуже часто приїздив в Україну, виступав з концертами в багатьох містах і селах.

Олександр Мишуга зажив слави не лише як великий співак, а і як знаменитий професор співу. Свою педагогічну діяльність він розпочав, ще будучи студентом консерваторії, і не залишав її до самої смерті. Про його успіхи на педагогічній ниві лунала гучна слава по всій Україні, Росії, Польщі, а зрештою, й по всій Європі.

А коли Микола Віталійович Лисенко запропонував йому обійняти посаду професора сольного співу в Музично-драматичному ін- ституті в Києві, Олександр Мишуга, не вагаючись, прийняв цю пропозицію. Розірвавши вигідний контракт i сплативши велику суму неустойки, добре знаючи, що платня його тут буде в кілька разів нижчою, ніж він мав би хоча б у тій же Варшаві. Робив це свідомо, бо хотів прислужитися розвиткові вокального мистецтва рідного народу. Хотів допомогти українському Боянові в його великій і почес- ній справі організації та розвитку мистецької освіти в Україні.

Помер Олександр Пилипович Мишуга 9 березня 1922 р. в м. Фрайбурзі (Німеччина). Друзі співака, виконуючи його заповіт, перевезли прах на батьківщину і поховали в рідному Виткові під тихими липами, які він так палко любив.

Aleksandr Filippi-Myszuga // Олександр Філіппі-Мишуга – F. P. Tosti “Vorrei morire”