Борис Романович Гмиря

Борис Романович Гмиря народився 5 серпня 1903 р. в невелич- кому українському місті Лебедині на Сумщині в родині робітни- ка-каменяра. Пізніше він так згадував своє дитинство: «Злидні були страшенні, навіть хліб ділили по шматочку…» З особливим теплом згадує співак свою матір: «Але не безрадісним було мое дитинство і юність. Глибока, ніжна любов матері осявала світ- лом наше сіре життя». І далі: «…Мати зуміла виховати в мені ті якості, які потрібні художникові творцеві: спостережливість, душевну ніжність і вміння по-справжньому любити людей, від- чувати їхні переживання, любити природу і, як кажуть, відчувати пахощі землі».

В одинадцять років, після закінчення початкової школи, під- літок пішов працювати. Спочатку – «хлопчиком» на побігеньках при з’їзді мирових суддів, потім, після 1917 р., друкував на машинці в повітовому виконкомі. Це в тому ж Лебедині. Вир життя пере- кидав його з місця на місце. Чорнороб на суднобудівному заводі і вантажник у Севастопольському порту, матрос і кочегар на торго- вельних пароплавах…

Лише з 1930 р. починається сталий і визначальний для майбутнього період у житті Б. Гмирі. В 1935 р. він закінчив 3 відзнакою Харківський інже- нерно-будівельний інститут, а в 1939 p 9 p. Харківську державну консерваторію по класу вокалу професора П. Голубева.

Борис Гмиря почав учити- ся співу в тридцятилітньому віці. Його надзвичайної краси голос не залишився непоміче ним. Уже в 1936 р. його запро- шують на роботу до Харківської опери, а 1939 року ім’я студен- та консерваторії Б. Гмирі стає відомим усій країні. Він одержує звання лауреата Всесоюзного конкурсу вокалістів, завоювавши на ньому другу премію. Того ж року, після закінчення консерваторії, Б. Гмирю запрошують на роботу в Київський академічний театр опери та балету імені Т. Г. Шевченка. Тридцять сім оперних партій, 545 романсів і пісень (з них 423 записано на платівки і диски) – такий результат його мис- тецького життя. Він вів також інтенсивну концертну діяльність, майстерно інтерпретував зразки російської і зарубіжної камерної лірики. У 1951 р. Борису Гмирі було присвоєно звання народно- го артиста СРСР, а в 1952 р. він став лауреатом Державної пре- Mii CPCP.

Помер співак у 1969 р.

Борис Гмиря – Ніч яка місячна