Остап Микитович Вересай

Остап Микитович Вересай, народний співець-кобзар, народився в 1813 р. на Полтавщині в родині сліпого кобзаря -кріпака. На чет- вертому році життя Остап також втратив зір. Залишився слух, він єднав хлопця зі світом. З посиленою увагою слухав він бать- ків спів, переймав його пісні. Деякий час навчався в інших кобза- рів. Учнем був добрим, мав виняткову пам’ять, швидко засвоював слова на народні мелодії, і його репертуар ставав дедалі шир- шим. Він виконував народні думи, історичні, сатиричні та побутові пісні. Його найулюб- леніші <<Дума про Федора Безрідного», «Невольницька», <<Як три брати з Азова втікали, «Дума про бурю на Чорному морі», «Про удову та трьох си- нів», «Про правду й неправду».

Протягом свого довгого жит- тя (він помер у 1890 р.) Вересай зустрічався з багатьма прогре- сивними діячами української і російської культури, був знайо мий з Т. Шевченком, який подарував йому свого «Кобзаря» з написом: «Брату Остапу від Т. Г. Шевченка», а також з художником Л. Жемчужниковим. Росій- ський художник кілька років прожив в Україні, створив серію ма- люнків «Живописна Україна», серед них портрети Остапа Ве- ресая.

У визначного народного співця було немало учнів і послідов- ників, які також стали відомими кобзарями. Ім’я О. Вересая знали не тільки в Україні та Росії, а й у Парижі та Лондоні, там про його виступи писали в газетах і журналах.

Український народ із вдячністю згадує співця землі своєї, вша- новує його пам’ять. Його ім’ям названо в Києві вулицю на Воскресенському масиві.