Мстислав Леопольдович Ростропович

Мстислав Леопольдович Ростропович найвизначніший віолончеліст сучасності, диригент, педагог, громадський діяч. Його ім’я входить до числа «Сорока безсмертних» почесних членів –Академії мистецтв Франції. Почесний доктор понад п’ятдесяти університетів світу. Командор ордена Почесного легіону (Фран- ція), почесний лицар-командор Найсвітлішого ордена Британської імперії. Має державні нагороди двадцяти дев’яти країн.

Біографія

Мстислав Леопольдович народився 27 березня 1927 р. в місті Баку в музичній творчій сім’ї. Батько, Леопольд Вітольдович, ліст, мати, Софія Миколаївна – віолонче- піаністка. Батьки тривалий час ви- кладали в Азербайджанській консерваторії. Музичні здібності хлоп- чика виявилися дуже рано. В чотири роки він уже складав музику. У вісім років Мстислав починає вчитися грі на віолончелі, його пер- шим учителем стає батько. Коли сім’я в 1932 р. переїхала до Москви, батько почав викладати в музичній школі ім. Гнесіних, до якої згодом вступив і Мстислав. Мати пара- лельно вчила його грі на фортепіано.

Продовжуючи складати му- зику, хлопчик з 1939 р. Навчався в класі ком- позиції у E. O. Mec- снера училищі при Московській консерваторії. В 30-ті роки він регулярно їздив з батьком на літні сезони в Слов’янськ. Батько очолював у міському оркестрі групу віолон- челістів. Там же відбу вся перший публічний виступ Мстислава. Тринадцятилітній му- зикант зіграв з оркест ром віолончельний концерт К. Сен-Санса.

Під час Великої Вітчизняної війни сім’я евакуювалася до Оренбурга. Там Мстислав продовжує удосконалювати свою виконавську і композиторську майстерність. Його вчителем стае М. І. Чулакі. Перший помітний виступ Ростроповича відбувся на творчому вечорі радянських композиторів у квітні 1942 р. Цього ж року по- мирає батько, і п’ятнадцятилітній Мстислав поєднує концертні виступи з педагогічною діяльністю, замінивши його в музичному училищі.

Навчання та творчий шлях

У 1943 р. Ростропович повертається до Москви і відразу всту- пае до консерваторії. Він одночасно відвідує класи трьох педаго гів: віолончелі (С. М. Козолупов), композиції (В. Шебалин), інстру- Ментування (д. Д. Шостакович). 3 консерваторії почалася його виконавська кар’єра. 1944 р. він здобув першу премію на студент- ському конкурсі, у 1945 р. завоював золоту медаль на Всесоюз- ному конкурсі молодих музикантів. Після цих перемог відразу був переведений з другого курсу на п’ятий і 1946 р. блискуче закінчив консерваторію. Після перемоги на міжнародних конкурсах у Будапешті (1949) і в Празі (1950) Ростропович здобув світове ви- знання. Починаючи з 50-х років він стає першою віолончеллю світу. Прийшла епоха Ростроповича».

У 1959 р. Мстислав стає професором. Упродовж двадцяти ше- сти років Ростропович викладає в Московській консерваторії і семи – у Ленінградській. Багато хто з його учнів стали знамени- тими виконавцями.

У Ростроповича відбулося 117 світових прем’єр музики для віолончелі і 70 — оркестрових. них академіях світу. Дуже вплинула на творчість Ростропови- ча дружба з геніальними композиторами ХХ ст. С. Прокоф’євим і Д. Шостаковичем, без музики яких він не уявляє своєї творчості. Сергій Прокоф’єв присвятив віолончельну «Симфонію-концерт», яку написав 1952 р., незадовго до своєї смерті. Дмитро Шостакович писав спеціально для нього свої віолончельні концерти. З 1961 р. почалася творча співпраця маестро з найбільшим англійським композитором Бенджаміном Бріттеном, який теж писав спе- ціально для нього музичні твори. У виконанні Ростроповича про- звучав майже весь репертуар світової віолончельної музики. Завдяки йому в другій половині ХХ ст. значно збільшилася кількість ком- позиторів, які писали концерти для віолончелі. Близько шістдеся- ти сучасних композиторів присвятили маестро свої твори.

У 1955 р. відбувається велика подія в особистому житті Рос- троповича. Він одружується з відомою оперною співачкою, при- мою Великого театру Галиною Вишневською, з якою живе в щас- ливому шлюбі вже понад сорок років.

Шлюб для нього є ще і творчим союзом. З 1961 р. він виступае 3 Вишневською як акомпаніатор. Їх ансамбль названий видатним художнім явищем у культурному житті країни. Ростропович не Иде стандартними шляхами, його привертає інтерпретація най- складніших творів камерного репертуару. Вокальний цикл С. Про- коф’єва на слова А. Ахматової, «Пісні і танці смерті» М. Мусорг- ського, «Сатири» Д. Шостаковича на слова Саші Чорного – och далеко не весь перелік їх виконавських програм. Як камерний музикант, він виступав в ансамблі із С. Ріхтером, у тріо з Е. Гі лельсом і Л. Коганом.

За концертну діяльність Ростропович був удостоєний держав- ної премії СРСР у 1951 р., Ленінської премії в 1964 році. А 1966 р. музикант одержав звання народного артиста СРСР.

Нарешті, в 1968 р. ще один «стрибок» Ростроповича в нову для нього сферу музики: у Великому театрі пройшла опера П. І. Чайков- ського Євгеній Онєгін» з Ростроповичем за диригентським пуль- том. Він узяв оперу, «освоєну» віковою диригентською традицією, і показав себе тут як новатор. Потім були опери «Семен Котко» і «Війна і мир» С. Прокоф’єва.

З початку 70-х років Ростропович став світовою знаменитістю. Він часто виїжджав на зарубіжні гастролі, одержав величезну кількість нагород.

З 1977 по 1994 р. музикант очолював Національний симфо- нічний оркестр США. За сімнадцять років він «привчив>> Аме- рику любити Д. Шостаковича. Тоді ж, 1977 р., його запросили на посаду артистичного директора Бріттенівського фестивалю в Олдборо. З часом Ростропович організовує власні фестивалі у Франції, США, Англії. Їх він присвячує своїм улюбленим ком- позиторам Д. Шостаковичу, С. Прокоф’єву, Бріттену. Один з – Лондонських фестивалів, присвячений Д. Шостаковичу, тривав кілька місяців. Ростропович виконав усі його 15 симфоній з Лондонським симфонічним оркестром. У Франкфурті з ініціа- тиви маестро відроджується міжнародний конкурс віолончеліс- тів ім. Пабло Казальса.

З 1998 р. проводиться Міжнародний кон- курс з композиції «Мастерпрайз». Його мета об’єднати шанувальників класичної музики і сучасних композиторів. Ро- стропович організовує майстер-класи гри на віолончелі по всьому світу, а з 2004 р. очолює школу вищої музичної майстерності у Валенсії, Мстислав Леопольдович встигає відгукуватися на всі найваж ливіші світові події. Зі своєю віолончеллю він висаджувався на лід в Арктиці, рятував ліси Амазонки, грав у 1989 р. біля зруйнованої Берлінської стіни, виступав у Москві біля Білого будинку в серпні 1991 р., після ночі на барикадах.

Ростропович президент «Добродійного фонду Вишневської – – Ростроповича», який надає допомогу дитячим лікувальним устано- вам Російської Федерації. З 2000 р. фонд почав проводити в Росп програму дитячої вакцинопрофілактики. Маестро також заснував стипендійний фонд для талановитих дітей у Росії, був одним з пер- ших, хто підтримав ідею проведення в Нижньому Новгороді Міжна- родного фестивалю мистецтв ім. А. Д. Сахарова. На другому фестивалі був почесним гостем, а на Четвертому – його учасником. Навіть нині, незважаючи на поважний вік, концерти і виступи у маестро розписані на кілька років наперед.

Мстислав Ростропович виконує сюіти Баха. ч. 3(6)