Ференц Ліст
Ференц ЛістФеренц Ліст – угорський піаніст, композитор, музичний критик, педагог. Власних творів у нього 647, у тому числі 63 твори для оркестру, ораторії меси, близько 300 творів для фортепіано. Особливої популярності набули його рапсодії, етюди, полонези, ноктюрни, фантазії на теми << Пуритан», «Люції», «Жидівки», «Ріголетто», два фортепіанні концерти, шість органних прелюдій і фут Баха, перекладених для фортепіано. Балади, легенди, елегії, вальси: безліч парафраз на мотиви з опер Россіні, Вагнера, Мейербера, Глинки, Чайковського та інших композиторів. Транскрипції пісень і маршів Шуберта, переклад для Фортепіано у дві руки Дев’ятої симфонії Бетховена. Фантастичної симфонії та інших творів Берліоза, увертюри “Тангейзер” Вагнера тощо.
Ліст – творець нового музичного жанру, симфонічної поеми, до якого належать «Прелюдії», «Тассо», «Мазепа» тощо. Як безперечному професіоналу, що заклав основи класичного піанізму. Ференцу Лісту не було рівних як серед сучасників, так і в наступних поколіннях музикантів. Природа нагородила його феноменальним даром, абсолютним слухом і надзвичайною вражаючою музикальністю, що знайшла свій вияв у пристрасті до улюбленого інструмента Фортепіано.
Він геніально і грав на ньому, і складав рідкісно красиву музику, яка дотепер входить до репертуару кращих музикантів світу. Ференц Ліст народився 22 жовтня 1811 р. в угорському селі Добор’ян поблизу невеликого містечка Шопрон. Його батько, Адам Ліст, усіляко заохочував сина до музики. Уже в п’ятирічному віці хлопчик міг підібрати на фортепіано будь-яку з почутих мелодій. А в сім вільно імпровізував і вражав надзвичайною для його років музичною технікою.
Десятилітнього Ференца послали до Відня, що вважався тоді музичною столицею Європи, де він півтора року брав уроки гри на фортепіано у знаменитого педагога Карла Черні, якого прозва- ли творцем віртуозів», а уроки композиції і гармонії Антоніо Сальєрі.
Віденський дебют Ліста відбувся в грудні 1822 р. Публіка була захопленні від п’ятнадцятирічного музиканта, а критики тут же охрестили хлопця чародієм фортепіано», подібно до того, як Нік- коло Паганіні називали чародієм скрипки. В 1823 р. на одному з концертів Ференца обійняв і поцілував великий Бетховен, який на той час уже був глухим і не міг чути гри піаніста, але він її бачив і зумів розпізнати в юному Лісті великий талант.
У 1824 р. Адам Ліст повіз сина до Парижа, де Ференц позна- йомився з молодими композиторами Берліозом і Шопеном, мис- тецтво яких дуже вплинуло на нього. На початку 30-х років куми- ром Ліста став італійський скрипаль -віртуоз Паганіні. У Ліста з’явилася мета створити такий же блискучий фортепіанний стиль, він навіть перейняв від Паганіні деякі особливості його поведінки на концертній естраді. Поїздки по Європі з концертами в 1835-1848 рр. принесли Ліс- ту світову славу. Здавалося, у грі на фортепіано для нього не існувало технічних труднощів.
Він начебто наново відкрив для музики цей інструмент, виявив його безмежні можливості, за яких фортепіано звучало то як оркестр, то як мелодійний людський голос. Правда, природа наділила Ліста не тільки музичним талантом, але й унікаль- ними фізичними даними, що сприяли отриманню звуків надзвичай- но широкого діапазону. Зокрема, сучасники відзначали, що в нього були величезні кисті рук, і це дозволяло брати однією рукою мало не півтори октави. Крім того, у Ліста була феноменальна музична па- м’ять: один раз прочитавши найскладнішу партитуру, він міг потім безпомилково диригувати оркестром без нот.
У 1844 р. музикант став капельмейстером при герцогському дво- рі у Веймарі.
Саме тут Ліст створив дві програмні симфонії, дванадцять сим- фонічних поем, два концерти з оркестром і «Танець смерті» для того ж складу. Серед фортепіанних творів цього періоду вирізня- ється монументальна одночастинна Соната сі мінор. Водночас Ліст переробив майже всі свої найзначніші раніше написані п’єси для фортепіано. Так народилися остаточні редакції «Угорських рапсо- дій», цикл «Роки мандрів», етюди, переклади.
У ці роки композитор створює і нові музичні форми, зокрема такий жанр, як симфонічна поема. Так виникли симфонічні пое- ми «Прелюдії», «Що чутно на горі», «Мазепа», «Гамлет», «Ідеали>>, «Орфей», «Прометей» та ін. В 1847 р. Ліст на якийсь час покинув Веймар і дав прощальні концертні гастролі, побувавши, зокрема, і В Росії.
Сімдесяту річницю від дня його народження в багатьох музич- них центрах Європи, а також у Петербурзі відзначили концерта- ми, складеними винятково з творів знаменитого композитора. 31 липня 1886 р. він помер від запалення легенів.