Енріко Карузо

Енріко Карузо – італійський драматичний тенор, один з най- відоміших оперних співаків за всю історію музичного театру. Він народився 25 лютого 1873 р. в Неаполі. Незважаючи на заборону батьків, які хотіли бачити сина інженером. Карузо вже в юності обрав шлях музиканта. В п’ятнадцять років, після смерті матері, він почав заробляти на життя, виступаючи на церковних святах, а потім, під час служби в армії, справив своїм голосом таке вражен- ня на керівництво, що йому було надано особистого вчителя спі- ву. Оперний дебют Ка- рузо відбувся 16 лис- топада 1894 р.: він  реллі в неаполітан- ському «Театро нуово».

В 1901 р. Карузо співав разом з Шаляпіним у знаменитій постановці «Мефістофеля» Бой- то, виконуючи партію Фауста. Після численних гастролей в Євро- пі Карузо дебютував у Лондоні (1902), а потім у Нью-Йорку в партії Герцога Мантуанського у вердіївському «Ріголетто» (Мет- рополітен-опера, 1903 р.). Відтоді він стає головною зіркою театру Метрополітен-опера. Величезний репертуар Карузо включав го- ловні партії деяких італійських і французьких опер, і він перекон- ливо і барвисто утілював своїх персонажів на сцені. Останній раз у виставі театру Метрополітен- опера співак з’явився 24 грудня 1920 р. Помер Карузо в Неапо- лі 2 серпня 1921 року.

Видатному співаку ХХ ст., майстру мистецтва бельканто, Карузо була властива висока виконавська культура, у нЬОГО був унікальний голос і гігант- ська сила емоційної дії на гля- Дача. З однаковим успіхом він виконував як героїко-драматич- ні, так і ліричні партії.

Талант Енріко Карузо над- звичайно багатогранний: Йому належить авторство пісень, се- ред яких пісні «Старі часи», «Серенада», «Солодкі муки»; він грав на фортепіано, трубі, гітарі та інших інструментах; мав дар карикатуриста; написав статтю «Як треба співати». Голос співака серед перших був записаний на гра- мофонних платівках на початку ХХ століття.

Енріко Карузо. Пісні і романси