Во
Володимир Шаїнський
Коли прозвучала «Пісня крокодила Гени», яка знайома нині мільйонам людей, Володимир Шаїнський був уже достатньо відо- мим. Але популярним він став не відразу.
Майбутній композитор виріс у музичній атмосфері, хоча батьки його і не були музикантами.
Чотирирічним хлопчиком мати повела його в оперний театр на оперу «Садко», і той вечір став вирішальним: музика полонила його назавжди. «Після цього я постійно чув десь у собі мелодії, ні на що не схожі скаже багато років потому Шаїнський. З десяти років грати на скрипці він учився у київському Палаці піонерів і тоді ж написав свою першу скрипкову п’есу: рік по тому хлопчик уже навчався в музичній школі. Але це безхмарне просування сходинками музичного виховання перервала війна. Евакуація, потім призов в армію, навчання на зв’язківця, будні військової слжби. Але саме тоді і склав Шанїнський свою «Пісню військових радистів на вірші однополчанина Анатолія Лебедева, що стала полковим гімном; з’єднання, в яко му служив автор, пройшло з цією піснею дорогами війни аж до перемоги.
Коли закінчилася війна. Шаїнський вступив до Московської консерваторії, до класу одного з кращих радянських скрипалів педагогів професора Л. М. Цейтліна. Успішно закінчивши в 1949 р. консерваторію, пішов за фахом став концертмейс гером естрадного оркестру під керівництвом Л. Утьосова. Потім був консультантом самодіяльного колективу, педагогом музичної школи і одночасно все більше захоплювався композицією, інстру- ментував твори для естрадних оркестрів. А в тридцять п’ять років, уже зрілою людиною, він знову став студентом на цей раз по класу композиції Кари Караева в Бакинській консерваторії.
Пи- сав симфонію, квартет, фортепіанну сонату – одне слово, усе, що належить уміти складати справжньому «серйозному» композиторy, і прозвучала у виконанні зовсім юної співачки Алли Пугачової Особлива галузь творчості Шаїнського музика для дітей. «Я однаково люблю писати і для дітей, і для дорослих, говорить – BiH Для дітей в основному робота в мультфільмах. Через них я прийшов до дитячої пісні. Так було в картинах «Карусель», «Чебурашка», «Крихітка Єнот», Гена». Немае малят, які не знали б і не любили усмішливих, завзятих пісеньок Шаїнського – По секрету всьому світу», «Двічі два-чо- Тири», «Пісня крокодила Гени», «Пропав собака», «Голубий ва- гон». Вони, ці пісні, не тільки супроводжують нас у дитячі роки, але и залишаються з нами назавжди, бо в них завжди присутня добра або світла, пустотлива або лукава, трохи сумна або сонячна усмішка…