Йоганн Штраус (син)
Йоганн Штраус (син)Йоганн Штраус (син) – австрійський композитор, диригент, скрипаль. Він створив 15 оперет, серед них «Римський карнавал», «Летюча миша», «Косинка королеви», «Весела війна», «Ніч у Ве- неції», «Циганський барон», «Нінета»; понад 460 вальсів, марші, польки, кадриль, галопи та інші танцювальні п’єси, зокрема валь- си ⟪На прекрасному голубому Дунаї», «Казки Віденського лісу», <<Віденська кров», «Весняні голоси», «Прощання з Петербургом>> та ін.; польки ⟪Легка кров», «Ганна», «Тріч-трач», «Піцикато-ПОЛЬ- (спільно з Йозефом Штраусом); галоп «Вічний рух», «Персид- ський марш» тощо.
Ось уже понад півтора століття музика Йоганна Штрауса, раз і назавжди підкоривши серця слухачів усього світу.
3-під його пера з неймові рною легкістю злітали вальси, польки, марші, що ставали кла- сикою «легкого жанру ще до того, як висихало чорнило на нотному папері. Талант Йоган- на Штрауса, його вічно юну музику обожнювали сучасники. під його вальси танцювало два- дцяте століття, схоже, що і нове тисячоліття не забуде знамени того «короля вальсів».
Йоганн Штраус народився у Відні 25 жовтня 1825 р., в сім’ї композитора, якого також зва- ли Йоганн Штраус. Свого часу Штраус-батько перебрав не одну професію, перш ніж зупинитися на музичному терені, в яко му досягнув чималих успіхів. Він організував власний оркестр, що грав танцювальну музику для звеселяння багатих мешканців Від- ня, за необхідності сам її складав.
Оркестр батька часто репетирував удома, і маленький Йоганн уважно вслуховувся в це чарівне дійство. Він рано почав навчати- ся грі на фортепіано, співав у церковному хорі, уже в шість років Награвав власні мелодії.
У дев’ятнадцять років Йоганн організував невеликий ансамбль із кваліфікованих музикантів і одержав у віденському магістраті офіційне право займатися диригуванням. Перший публічний ви- ступ молодого Штрауса пройшов блискуче. Після смерті батька син став диригувати його знаменитим оркестром. У 1852 р. він уже грав при дворі молодого імператора. Його музика звучала та- кож на весіллях, прийомах царствених персон.
18 травня 1856 р. Штраус відкрив свій перший сезон у Росії i відразу ж підкорив своїми вальсами і польками публіку, серед якої були і члени імператорської сім’ї. Завдяки Штраусу віденський вальс з тісних танцювальних залів казино ресторанів вийшов на світову сцену, став виконуватися видатними диригентами в симфонічних оркестрах.
У 1870 р. Штраус, відмовившись від посади диригента при- дворних балів», захотів випробувати свої сили в опереті. Зверну- тися до цього жанру, як гадають музикознавці, він вирішив під впливом популярності французького композитора Жака Оффен- баха. За першими спробами «Індиго і сорок розбійників» (1871) і «Римський карнавал» (1873)- була створена оперета «Летюча миша», що її написав композитор лише за півтора місяця. Її пре- м’єра у квітні 1874 р. в театрі «Ан-дер-він», і з того часу вона не сходить з театральних підмостків, а її мелодії звучать по всьому світу.
Після оперети «Ніч у Венеції» Штраус пише свого «Циган- ського барона. Прем’єра цієї оперети 24 жовтня 1885 р. відбулася напередодні шістдесятиріччя композитора і стала справжнім свя- i том, після чого почалася її тріумфальна хода всіма великими теат рами Німеччини та Австрії.
Останні роки життя композитор провів самотньо, живучи у свое- му розкішному особняку, лише зрідка граючи з друзями в більярд. З нагоди 25-річчя оперети «Летюча миша» його умовили диригувати увертюрою. Цей виступ виявився фатальним для Штрауса – він за- хворів на двосторонне запалення легенів. Не подолавши хвороби, Йоганн Штраус помер 3 червня 1899 р. В останню путь його прово- джав увесь Відень. Штрауса поховали на віденському Центральному кладовищі поряд з могилою Брамса і напроти могили Шуберта.