Імре Кальман

До творчої спадщини цього композитора увійшли 20 оперет серед них «Осінні маневри», «Циган-прем’єр», «Королева Чарда- шу» («Сільва»), «Баядера», «Графиня Маріца», «Принцеса цирку», Фіалка Монмартра», «Диявольський вершник»; твори для оркес- гру, серед них симфонічна поема «Сатурналії», інструментальні веси, романси. Видатному угорському композитору Імре Кальману, творцю так но не віденської оперети, належить особливе місце у розвитку цього жанру. Ось уже протягом майже сторіччя з афіш музичних театрів не сходять «Сільва». «Баядера», «Графиня Маріца», «Прин- цеса цирку», а іх прем’єри незмінно супроводжуються успіхом.

Імре (Еммеріх) Кальман (справжнє прізвище Коппштен) на- 24 жовтня 1882 р. Після закінчення початкової школи де- родився сятилітнього Імре віддають вчитися до Будапештської євангельської гімназії. Паралельно з навчанням у гімназії він здобував музичну самоосвіту- грати на роялі Імре почав з п’ятнадцяти років.

Навесні 1900 р. Кальман закінчив гімназію із золотою медаллю. Одночасно він самостійно навчався за програмою першого курсу консерваторії і співробітничав з редакцією газети, де періодично друкувалися його замітки, звичайно підписані літерами І. К.». Саме до цього періоду належить народження його псевдоніма.

Восени 1900 р. Кальман став студентом II курсу Музичної ака- демії, і того ж року, йдучи за волею батьків, вступив на юридич- ний факультет Будапештського університету. Ще навчаючись у консерваторії, Кальман написав п’ять п’ес для фортепіано, скерцо для струнного оркестру, фортепіанні п’є- си для дітей і сонату. В жовтні 1906 р. Кальман одержав замо- влення написати для Угорського театру музику до мелодрами «Прощання Мікші», і Кальма- на поздоровляли з цікавим тво- ром і вдалим диригентським де- i бютом.

22 лютого 1908 р. в будапешт- ському Театрі комедії з сенса- ційним успіхом відбулася пре- м’ера оперети Кальмана <<Та- тарське нашестя». Незабаром дирекція віденського театру «Ан- дер-він» запропонувала Кальма- ну поставити цю оперету в їх- ньому театрі. Двадцяти семирічний Імре переїхав до Відня, де йому довелося переробити всю партитуру, зробити нове інструментування і дописати декілька му- зичних номерів. 21 січня 1909 р. оперета, уже під назвою «Осінні маневри, з успіхом пройшла в театрі «Ан-дер-він». Трохи згодом «Осінні маневри були поставлені на сценах багатьох міст Євро- пи, Америки і навіть Австралії.

Восени 1909 р. Кальман повернувся до Будапешта, і в 1910 р. в Театрі комедії відбулася прем’єра його оперети «Відстав- ний солдат». Композитор настільки захопився драматичними ко- лізіями, що замість оперети вийшла своєрідна музична драма в стилі традиційних народних вистав. Хоча, слід зазначити, це при- вернуло публіку, яка тепло зустріла новий твір композитора. Але справжнє визнання прийшло до Кальмана з появою оперети «Циган-прем’єр». У період з 1914 по 1930 р. Кальман створив свої всесвітньо ві- домі оперети: «Королева Чардашу», «Баядера», «Графиня Марі- ца. Принцеса цирку», «Фіалка Монмартра». Вони піднесли ан- тора на вершину опереткового Олімпу, їх мелодії звучали в усьому світі, угорська народна музика своею чарівною мелодикою і не- стримним темпераментом захоплювала аудиторію. Нові твори від- разу завойовували всесвітнє визнання, ставилися у віденському «Йоганн Штраус театрі», театрі «Ан-дер-він», а в Німеччині навіть на оперних сценах.

30 жовтня 1932 р. було відсвятковано 50-річчя Кальмана. Віталь- ні телеграми композитор отримав з багатьох країн світу, а уряд Франції нагородив його орденом Почесного легіону. Композитор перебував у зеніті слави. Він почав одержувати принадні пропозиції: диригувати у Швеції, екранізувати оперети в Голлівуді. За місяць до початку Другої світової війни Кальман отримав візу на в’їзд у США, куди і прибув 1940 року.

Після війни в 1949 р. композитор повернувся до Відня. Пере- буваючи в Європі, він переконався, що його оперети виконуються в усіх країнах і незмінно мають успіх. У 1951 р. композитор посе- лився в Парижі. Його оточили шаною, уряд Французької респуб- ліки нагородив Офіцерським Хрестом, якого рідко присуджували іноземцям. Свою останню оперету «Арізонська леді» він завершив 29 жовтня 1953 р. за день до смерті. Тіло Кальмана було перевезе- не до Відня і поховане на Центральному кладовищі при величез- ному скупченні народу. На його могилі встановлена стела з чор- ного мармуру, на фоні якої стоїть муза, що плаче.

Wiener Kalman Orchester. Grand-Gala