Джоаккіно Россіні

Джоаккіно Россіні – італійський композитор, який написав 38 опер. У тому числі «Шлюбний вексель», «Шовкові сходи», «Танк- ред». «Італійка в Алжирі», «Севільський цирульник», «Отелло», «Попелюшка», «Сорока-злодійка», «Мойсей в Єгипті», «Два озе- ра», «Граф Крічі», «Вільгельм Телль». Урочисту месу, Маленьку урочисту месу та інші твори духовної музики. 17 кантат і гімнів для хору з оркестром, дві симфонії, п’ять квартетів, шість сонат.  186 фортепіанних п’єс, романсів та інших творів.

Народився майбутній композитор 29 лютого 1792 р. в маленькому провінційному італійському містечку. Пезаро в бідній, але дуже музикальній сім’ї. Його батько, Джузеппе Россіні, більш відомий на прізвисько Вівацца (жартівник). Був музикантом, грав на трубі і валторні в міському духовому оркестрі. Мати, Анна Росіні, мала гарний мелодійний голос і навіть свого часу співала в театрі.

Джоаккіно ріс веселим, дотепним і надзвичайно жвавим шибеником. У восьмилітньому віці люблячі батьки відправили свое чадо в Болонью, де Джоаккіно віддали на піклування відразу трьох священиків. Які повинні були навчити його читанню, письму, арифметиці і латині.

Особливої старанності у вивченні цих наук юний Россіні так і не виявив, бо він мріяв про інше; стати найзнаменитішим співаком Італії. І це були не порожні мріяння, у нього справді був дуже гарний голос, чистісіньке сопрано, недаремно його називали «хлопчиком з надзвичайним голосом».

Уже у дванадцятилітньому віці Джоаккіно виявив такі музичні здібності, що почав заробляти кілька піало як півчий у церквах Болоньї. Щоправда, спів у церкві давав не дуже багато грошей, і тоді Джузеппе Россіні став брати сина з собою в поїздки провін- ційними театрами Центральної Італії. Оркестрантів вражали надзвичайна легкість, з якою Джоаккіно читав ноти, співав і акомпа- нував прямо з аркуша, і безстрашність при виконанні будь-якої музики.

У 1806 р. Джоаккіно вступив до болонського музичного ліцею, де вчився відразу в трьох класах віолончелі, контрапункту і роялю. Після закінчення ліцею вісімнадцятирічний Россіні повністю віддав себе творчій роботі. У жовтні 1810 р. відбулася перша театральна прем’єра молодого композитора. Чутка про надзвичайно талановитого юнака-композитора долетіла і до Ла Скала, Джоаккіно відчув невимовну радість, адже Ла Скала був межею його мріянь.

Переможний виступ в Ла Скала висунув Россіні в ряд першокласних оперних композиторів.

1816 p. рік народження знаменитого «Севільського цирульника. Над жодною оперою Россіні не працював так захоплено, як над цим твором. За власними словами, він складав музику усюди завжди. І коли гуляв, і коли їв, і коли стояв, лежав, одне слово, Севільський цирульник поклав початок європейській славі Россіні. Збулася юнацька мрія Джоаккіно Венецію, затим Італію, а потім уже і весь світ.

У 1816-1823 рр. одна за одною з’являються нові опери Россіні, кращі з яких уже майже впродовж двох століть не сходять зі сцен багатьох оперних театрів світу. «Отелло» (1816), “Арміда”, “Попелюшка”, “Сорока-злодійк”, «Аделаїда Бургундська» (1817), “Ерміона” (1819), «Магомет II» (1820), «Семіраміда» (1823).

Останній оперний твір, написаний Россіні, опера “Вільгельм Телль”, прем’єра якої відбулася 3 серпня 1829 р. Після цього 37-річний композитор практично відійшов від музики. Його не раз умовляли знов повернутися до написання опер, але на всі про- хання він відповідав відмовою.

Протягом майже сорока років життя, що пройшли після ство- рення <<Вільгельма Телля», композитор написав безліч чарівних і дотепних фортепіанних і вокальних мініатюр, велика частина яких об’єднана під загальною назвою «Гріхи моєї старості». Широкої популярності набув його вокальний цикл «Музичні вечори≫, опуб- лікований 1835 р., що складається з поетичних, сповнених витон- ченої чарівності восьми аріет і чотирьох дуетів.

Разом з невеликими п’єсами композитор створив і два вели- кі, багаточастні вокально-симфонічні твори. Перший «Stabat mater dolorosa» (лат. «стояла мати скорботна») – було завершено і вперше виконано в 1842 р., другий Маленька урочиста  Meca написано в останні роки життя композитора (1863-1864 pp.) і тоді ж виконано.

Джоаккіно Россіні помер листопада 1868 р. Після заупокій- ної меси, на якій були присутні близько чотирьох тисяч чоловік величезний натовп попрямував на кладовище Пер-Лашез, де від- бувся похорон. У 1887 р. прах Россіні перевезли до Італії і урочи- сто поховали у Флоренції поряд з могилами Мікеланджело і Галі- нея, найвидатніших синів Італії.

Увертюра до опери “Севільський церульник”