Шарль Гуно

Шарль Гуно – французький композитор, органіст, критик, один з основоположників і найбільший представник жанру французької ліричної опери. Його перу належать 14 опер (дві з них не закінчені). у тому числі <<Сафо» (1850), «Лікар мимово- лі» (1857), «Філемон і Бавки- да» (1859), «Фауст», «Цариця Савська» (1861), «Мірейль (Ромео і Джульетта», 1865); дві ораторії, чотири реквієми, 20 мес, серед них Меса пам’яті Жанни д’Арк; кантати та інші твори духовної музики, дві симфонії, Маленька симфонія для 10 духових інструментів; кан- тати, у тому числі «Галія»; Фортепіанні п’єси (у дві і чо- тири руки); 196 романсів, ди- тячих пісень; вокальні дуети; музика до вистав «Міщанин у дворянстві. Мольера, Улісс Понсара Жанна д’Арк>> Бар- 6’c тa in

Шарль Гуно наро- дився 17 червня 1818 р. Парижі в сім’ї зна- ного художника 1 лі- тографа Франсуа Лут Туно і викладачки му- зики, обдарованої під- ністки Вікторії Гуно Після закінчення лі- цею Сен-Лу Шарль у 1836 р. вступив до Па- ризької консерваторії, яку блискуче закін- чив, одержавши за кан- тату «Фернан» Рим- ську премію, що да- вала право на стипен- діатство в музичних центрах Європи,

Два роки прожив талановитий випуск- ник у Римі і Відні, ви- вчаючи старовинну музику, твори Баха, Мендельсона, Шумана, Шуберта, що справили згодом серйозний вплив на його творчість.

Поки Шарль був за кордоном, мати виклопотала йому посаду органіста і директора в церкві Іноземних місій у Парижі, яку він обіймав упродовж п’яти років. Прем’єра першої опери «Сафо» від- булася в 1851 р., наступною була опера «Скривавлена черниця», поставлена, як і перша, в Гранд-опера. Прем’єра опери «Лікар мимоволі», за Мольєром, відбулася в 1858 році.

Твором, що приніс композитору світову славу, стала опера «Фа- уст». Вона була задумана Гуно ще в 1839 р. Але саме тоді на сцені одного з паризьких театрів з’явилася мелодрама «Фауст», і дирек- i тор Ліричного театру, якому Гуно запропонував свою оперу, від- мовився від її постановки, побоюючись конкуренції. Через сімнадцять років Гуно продовжив роботу над «Фаустом», і 19 березня 1859 р. в тому ж Ліричному театрі відбулася прем’єра цієї опери.

«Фауст» Гуно став одним із найвищих досягнень французької оперної творчості XIX століття. Останнє значне художнє досягнення Гуно – опера «Ромео і Джульетта». Її прем’єра відбулася в 1867 р. і принесла композитору величезний успіх протягом двох років було зіграно дев’яносто вистав.

З початком Франко-прусської війни, в 1870 р., композитор переїхав до Англії, де прожив чотири роки, не перериваючи занять із музики. Незабаром він став відомий англійським ме- ломанам, особливо після того, як для Міжнародної виставки 1871 р. написав кантату «Галія». Щоб виконати її, був створений спеціальний хор, який існує і донині як Королівське хорове товариство.

Опера – День Замори», дві масштабні ораторії «Спокутуван- ня та <<Смерть і життя» є частиною творчої спадщини Гуно в галузі духовної музики. Сюди належать і двадцять мес (перша з них була виконана в 1839 р. в церкві Св. Роха), чотири реквієми, сотня хоралів та інші церковні співи і, звичайно, ораторія. Крім того, ще в 1869 р. Гуно написав Папський марш, який з 1949 р. с офіційним гімном Ватикану.

Останнім твором композитора став Реквієм, присвячений па- м’яті онука закінчений за три дні до смерті композитора. Сімде- сятип’ятирічний Шарль Гуно помер 18 жовтня 1893 р. в містечку Сен-Клу поблизу Парижа, де жив останні роки

Шарль Гуно – Фауст (Charles Gounod – Faust)