Крістоф Віллібальд Глюк
Крістоф Віллібальд ГлюкІз середини XVIII ст. на розвиток європейської музичної культури почав впливати класицизм. Твори мистецтва повинні були створюватися згідно зі строгими правилами і вирішувати високі етичні проблеми.
Італійські опери серіа і опера-буф цим вимогам не відповідали. Поява опери, заснованої на художніх принципах класицизму, пов’язана з творчі стю Крістофа Віллібальда Глюка (1714-1787).
Композитор народився в австрійському містечку Ерасбах (неподалік від кордону з Чехією) в сім’ї лісника. Музичну освіту він здобув у Празі: співав у церковному хорі, під керівництвом відомих чеських музикантів вивчав теорію. Пізніше, вже в Мілані, Глюк познайомився з італійською музикою. Тут він брав уроки у відомого композитора і органіста Джованні Баттисти Саммартіні (близько 1700-1775); саме Саммартіні Навчив його блискуче володіти оркестром.
В Італії Глюк склав свої перип опери, що були написані в жанрі опери сеpia. Під час перебування в Лондоні (1745) Глюк зустрівся з Генделем і музика німецького майстра справила на нього величезне враження. У складі оперної трупи композитор відвідав багато европейських міст. Нарешті 1752 р. він влаштувався у Відні, а 1754 р. одержав Місце придворного композитора. На той час Глюк був автором відомих опер, мав досвід роботи в театрі, глибоко знав італійську, французьку і німецьку оперні традиції. Поступово композитор дійшов думки, що оперу необхідно змінити.
Першими операми, створеними за новими правилами, стали «Орфей і Еврідіка» (1762), «Альцеста» (1767), «Паріс і Єлена» (1770). Глюк написав їх на тексти італійського поета і драматурга Раньері i та Кальцабілжі (1714-1795). Це був перший приклад співпраці автора музики і лібретиста в процесі створення опери. Раніше ком- позитори писали музику на вже готові і окремо видані лібрето. Погляди Глюка і Кальцабіджі на сюжет і розвиток дії збігалися, що вплинуло на плідність їх творчого союзу.
Для опер Глюк вибирав, як правило, античні сюжети. Дійови- ми особами його творів були узагальнені символічні образи, що втілювали етичні поняття любов, вірність, самовідданість. – У драматургії опер ясно виражений зв’язок з традиціями античного театру кількість персонажів мінімальна, те, що відбувається, коментує хор. Основну увагу композитор надавав слову. Він праг- нув того, щоб музика точно виражала дух і настрій поетичного i тексту. Важливу роль в операх Глюка відіграють речитативи; вони завжди звучать під акомпанемент оркестру (на відміну від секко речитативів опери серіа, які супроводжувалися клавесином). Го- ловна мелодійна лінія проводиться в аріях; композитор відмовив ся від віртуозних прийомів і прикрас, які відволікали слухачів від змісту тексту. Зросла роль оркестру – уже в увертюрі були позначені основні ідеї.
Твори композитора дістали визнання у Відні, але повне розу- міння майстер сподівався знайти в столиці Франції. В 1773 р. він виїхав до Парижа. Для французької сцени Глюк створив нові ре- дакції <<Орфея і Еврідіки» та «Альцести, написав такі опери, як Іфігенія в Авліді» та «Іфігенія в Тавриді».
Опери Глюка, що мали в Парижі великий успіх, викликали, проте, запеклі суперечки. Суспільство розділилося на прихильни- ків Глюка і його лютих супротивників. Композитора підтримали письменники і філософи Дідро, Жан-Жак Руссо. Проте багато хто виступив проти нового вони захищали традиційні принципи Французької опери в дусі люлі Рамо та італійської опери-серіа Твори Глюка вирізняє прозорість драматургічного розвитку, цілісність образів, класична строгість і виразність музики, природність і краса мелодій, благородність почуттів героїв.
Творчі принципи композитора завоювали немало прихильни- ків, але жоден з них не був так яскраво обдарованим, як Глюк, тому досвід віденського майстра можна вважати унікальним, адже він не мав прямого продовження. Проте до ідеї щодо провідної ролі поетичного тексту зверталися багато музикантів, зокрема ні- мецький композитор Ріхард Вагнер.