Павло Дворський
Павло ДворськийПавло Дворський народився 1 лютого 1953 в мальовничому селі Ленківці Кельменецького району Чернівецької області (Україна). Навчався в музичній школі в райцентрі Кельменці Чернівецької області. Закінчив музичне училище в Чернівцях (1976; відділення: хорово-диригентське, народних інструментів (баян), вокальне), Львівську консерваторію (1994; клас І.Небожинського). У 1976 – 2005 роках – соліст Чернівецької філармонії. З 2005 року розпочав самостійну сольну кар’єру.
Уперше заявив про себе, працюючи в складі вокально-інструментального ансамблю «Смерічка» разом з Назарієм Яремчуком та Левком Дутківським. Це його незабутні «Стожари» облетіли всю Україну і стали улюбленим народним шлягером.
Велику роль у творчому становленні артиста відіграли зустріч і знайомство з Володимиром Івасюком. Він мріяв стати оперним співаком, але задушевні мелодії славетного композитора заполонили його душу.
Незабутніми в пам’яті шанувальників українського виконавця залишилися концертні програми в Національному палаці мистецтв «Україна»: «Горнусь до тебе, Україно» (1994), «Буковинське танго» (1998), «Почуття» (1999), «Стожари» (2001), «Товариство моє» (2003), «Тридцять пісенних сходинок» (2006), «Щастя моє» (2012) в Національній Львівській опері, творчі звіти перед земляками (зокрема «Автографи любові» – Буковина, Кельменці, 1996). З успіхом Павло Дворський презентував чарівну українську пісню в Лаосі, Індії, Австралії, Канаді, США, Італії, Німеччині, Чехословаччині, Румунії, Росії, Австрії, Франції, Польщі. Першим з українських матців виступив на українсько-американському фестивалі в Нью-Джерсі на сцені знаменитого Медісон Гарден Стейт.
Побачили світ аудіоальбоми та компакт-диски: «Біла криниця» (1988), «Будуймо храм» (1990, 1999), «Горнусь до тебе, Україно» (1993), «Товариство моє» (1994), «Стожари» (1995), «Автографи любові» (1996), «Забута ікона» (1999), «Буковинське танго» (1999), «Почуття» (2000), «Чверть століття дарую пісні» (2001), «Так починається кохання» (2002), «Молода мелодія» (2003), «Смерекова хата» (2004), «Canzoni di passione» (2004), «Кольори любові» (2005, 2006), «Щастя моє» (2008 Америка),(2010 Україна), «Le stelle cadenti» (2012).
Відомий композитор і співак – лауреат премії імені Кузьми Галкіна (1987), фестивалів «Червона рута» (1989), «Пісенного вернісажу» (1990), дипломант Міжнародного фестивалю сучасної пісні «Шлягер року» (номінації: «Краща пісня року» (щорічно з 1996 р.), «За вагомий внесок у розвиток естрадної пісні» (2000) та ін).
У мистецькій колекції обдарованого Майстра багато нагород і відзнак: «Лицарський хрест слави» (української діаспори Канади, США, 1996); знак «Відмінник освіти України» (1999); орден «За заслуги» III ступеня (2001); медаль «За громадянську мужність» Української спілки ветеранів Афганістану (2001); орден «За заслуги» II ступеня (2003); почесна відзнака «За досягнення в розвитку культури і мистецтва» Міністерства культури і мистецтв України (2003); православний орден архістратига Михаїла (2006); грамота і пам’ятна медаль Верховного архієпископа Києво-Галицького Любомира за благодійну діяльність; подяка патріарха Любомира Гузара (2007).
Професійно грає на акордеоні, губній гармошці, трубі. Важливими складовими успіху є працьовитість і наполегливість. Павло Дворський – майстер спорту України з настільного тенісу (2003). Брав участь у турнірах в Україні, Росії, Молдові, Естонії. Має перший розряд з футболу.
Митець мріє про нові пісенні програми, запис альбому пісень у супроводі симфонічного оркестру. Девіз народного артиста: «Не зупинятися!». Павло Дворський щасливий, що пісенні родинні традиції продовжують сини Павло і В’ячеслав.