Нестор Нижанківський
Нестор НижанківськийКомпозитор, хоровий диригент, педагог і музичний діяч Нестор Нижанківський народився 31 серпня 1893 р. в м. Бережани у сім’ї композитора, диригента, греко-католицького священника Остапа Нижанківського. Середню освіту здобув у Стрию, навчаючись у гімназії. Потім було навчання у Вищому Музичному інституті імені М. Лисенка у Львові. Формування композиторської майстерності відбулося в еміграції і у Віденській Музичній академії в класі Й. Маркса, котру закінчив, здобувши ступінь доктора філософії. Під час Першої світової війни був покликаний до війська, потрапив у полон, звідки повернувсь у 1918 р. Після того Н. Нижанківський навчався у Празькій консерваторії у В. Новака, яку закінчив 1926 р. написанням фортепіанного тріо мі мінор. З 1928 р. Н. Нижанківський включився у музичний процес Західної України, посівши посаду викладача Вищого Музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові.
Композитор був членом музикологічної секції НТШ (Наукового Товариства ім. Т. Шевченка), музичним критиком газети “Українські Вісті”, співорганізатором і першим головою Союзу Українських Професійних Музик (СУПРОМ).
Витонченість і різноманітність ліричних образів споріднюють цього композитора з В. Барвінським (є певна схожість у типах фортепіанної фактури, повнозвучної і водночас прозорої, в гармонічних засобах, загалом не складних, проте наділених певною гостротою і насиченістю звучання, сміливістю тональних зіставлень). Показові щодо цього більшість його романсів (“Жита” й “Прийди, прийди” на слова О. Олеся, “Снишся мені” на слова Б. Лепкого), а також фортепіанні п’єси, як “Вальс”, “Інтермеццо”, “Спомин”, поетичний хор “Галочка” на слова М. Обідного.
Образний обрій Н. Нижанківського не обмежений музичністю. З початку 1920 р. у його музичних творах дедалі помітнішою стала епічна виразність, зокрема у солоспіві “Грай, трембіто” на слова Р. Купчинського. Вершиною втілення епічного змісту була його хорова поема “Наймит” на слова І. Франка (1933), написана під впливом кантат С. Людкевича. Цей твір увійшов до скарбниці духовних надбань українського народу. В ній композитор музичними засобами відобразив мрію україців про майбутню свободу для всіх і кожного.
Плідним успіхом увінчалася робота Н. Нижанківського для театральних вистав, зокрема його музикою до комедії Ю. Косача “Кирке з Льолею”, яку поставив Театр ім. І. Котляревського у Львові в 1938 р. Один із рецензентів писав: “… Нестор Нижанківський дав зразок справді доброї, влучно продуманої, ілюстрованої музики. Бо й формою вона легка, нескомплікована, і в концепціях проста, але вповні переконуюча і характеристична для композитора і самої комедії. Стрічаємося тут з добре розв’язаною проблемою т. зв. легкої та проте мистецької музики…”
У доробку композитора Н. Нижанківського є також твори і для дітей: “Марш горобчиків”, “Староукраїнська пісня”, “Коломийка”, “Івасько грає на чельо”, “Гавот ляльки”. Працював композитор і над обробкою народних та стрілецьких пісень: “ Чом ти мені, дівчино мила”, “Ой зацвіла черемшина”, “Ой у полі”, “Про Нечая”, “Ой там за горою”, “Прийди, прийди”, “Засумуй, трембіто”.
В історію української музики увійшов ще як піаніст і музичний критик.
Помер Нестор Нижанківський 12 квітня 1940 р. в Лодзі (Польща). Там і похований.