Джованні П’єрлуїджі да Палестріна
Джованні П’єрлуїджі да ПалестрінаДжованні П’єрлуїджі да Палестріна (Giovanni Pierluigi da Palestrina) – видатний італійський композитор XVI ст., неперевершений майстер хорової поліфонії, глава римської поліфонічної школи, поряд з Орландо ді Лассо є найбільшою постаттю в музиці пізнього Відродження.
Музика Палестріни майже повністю зосереджена в області духовних жанрів: він автор понад 100 Мес, 375 мотетів, 65 гімнів, літаній, ламентацій, псалмів, 35 магніфікатів, духовних та світських мадригалів. Творчість Палестріни залишилася в історії музики як неперевершений зразок поліфонічної майстерності: протягом наступних століть його твори стали прикладом в практиці навчання музикантів мистецтву поліфонії.
Джованні П’єрлуїджі да Палестріна народився близько 1625 року в містечку Палестріна неподалік Риму – звідси і псевдонім, доданий до імені і прізвища музиканта. Його життя було тісно пов’язано з Римом, вже в дитинстві, в 1632-1639 рр., Джованні П’єрлуїджі навчався співу при базиліці Санта Марія Маджоре, що підтверджено в архівних документах, де його ім’я згадується серед «pueri cantus».
У віці 19 років Палестріна повертається до рідно міста і, підписавши контракт з каноніками катедри Санта Агапіто (Santa Agapito), розпочинає служіння органіста: до його обов’язків входила гра на органі у святкові дні, щоденна організація співу на Святій Месі, під час Вечірні та Комплети, викладання музики катедральним канонікам і хористам. В цей час він одружується з Лукрецією Горі і в них народжується троє синів. З’являються його перші музичні твори, хоча друком вони почнуть виходити лише після його переїзду до Риму.
В 1550 році відбулася подія, що визначила подальшу долю Джованні П’єрлуїджі, – єпископ Палестріни кардинал Джованні Марія дель Монте став Папою Юлієм ІII, а в 1551 він перевів молодого музиканта в Собор Святого Петра в Римі, призначивши його керівником Капели Юлія, яка була заснована в 20-х роках XVI ст. Папою Юлієм ІІ і була покликана оздоблювати літургію в Соборі Святого Петра. На знак вдячності Палестріна присвятив своєму добродію першу книгу своїх Мес (1554 рік).
В 1555 році помирає папа Юлій ІІІ. Апостольський престол посідає папа Марцелл ІІ, але всього за декілька тижнів помирає і він. Його наступником стає Павло ІV. В цьому ж році Палестріна увійшов до складу сикстинської капели, але не пропрацював у ній і року через свій сімейний стан – щойно обраний папа Павло IV, в рамках боротьби з лаїцизацією Церкви, звільнив з капели усіх одружених музикантів. Палестріна обіймає посаду капельмейстера в базиліці св. Йоана на Латерані, але через фінансові труднощі в 1560 році він залишає це місце і в 1561 році стає капельмейстером при базиліці Санта Марія Маджоре. В 1566-71 роках, не полишаючи обов’язків капельмейстера в Санта Марія Маджоре, а також будучи капельмейстером в домі кардинала Іпполіто д’Есте, Палестріна обіймає посаду maestro di cappella у щойно відкритому єзуїтському Seminario Romano.
1563 року виходить друком його перший збірник мотетів «Motecta festorum totius anni cum Communi sanctorum». Творчість Палестріни досягає найвищого розквіту: в 1567 році виходить друга книга його мес, що містила один з найзнаменитіших його творів, так звану “Месу папи Марцелла” («Missa Papae Marcelli», написана ще 1555 року), в 1570 р. світ побачила третя книга Мес композитора.
Слава Палестріни поширилася за межі Італії. Про це свідчить той факт, що в 1568 р. йому було зроблено пропозицію від імені імператора Максиміліана II переїхати до Відня на посаду імператорського капельмейстера.
В 1571 році Палестріна знову обіймає посаду керівника Капели Юлія і вже не залишає її до кінця своїх днів. Авторитет Палестріни у сфері духовної музики був беззаперечним. Свідченням цього і те, що в 1577 році папа Григорій ХІІІ покликав його до участі в реформі градуалу.
1570-ті роки були трагічними для композитора: в цей час помирає двоє його синів і брат, в 1580 році помирає також його дружина. Палестріна має намір прийняти духовний сан, але досить швидко залишає цю думку і вже наступного року одружується із заможною вдовою Вірджинією Дормолі, що дозволило йому значно покращити своє фінансове становище.
В 70-ті роки увага Палестріни була зосереджена, здебільшого, на публікації мотетів, однак уже у 80-ті видання огорнули широкий спектр музичних жанрів: Меси, релігійні мадригали, гімни, літанії, мотети тощо.
Під кінець життя Палестріна прагнув повернутися до рідного міста, в якому розпочинав музичну кар’єру, і зайняти місце органіста в катедрі Санта Агапіто, але не зміг здійснити цього наміру: Джованні П’єрлуїджі да Палестріна помер у Римі 2 лютого 1594 року і був похований в Cappella Nova в Соборі Святого Петра. Його наймолодший син зайнявся виданням його досі неопублікованих творів.