Артемій Лук’янович Ведель народився в Києві приблизно в 1767 році в міщанській родині. З дитинства мав чудовий голос. Вступив до академічного хору, потім у Київську духовну академію. Навчаючись у філософському класі, став регентом академічного хору. Спеціальної музичної освіти він не мав – все осягав практично, і дуже успішно: навіть був у студентському оркестрі першим скрипалем-солістом.
Слава про чудесний тенор Веделя йшла далеко за межі Києва, і московський генерал-губернатор Єропкін виписав його до Москви. По смерті останнього Ведель в 1794 році повернувся назад до Києва, де генерал Леванідов запросив його керувати хором, присвоїв звання поручика, потім капітана і зробив своїм ад’ютантом.
Хор швидко став кращим у Києві. Це період гучного успіху і розквіту композиторського таланту Веделя.
У 1795 році Леванідова призначили в Харків, і Ведель переїздить туди. Турчанинов, колишній його улюблениий учень, який жив кілька років з ним разом, зображує його у своїх мемуарах як чоловіка високорелігіозного, цнотливого, істинного постника і аскета в умовах мирського життя. Перебуваючи на військовій службі, Ведель вів замкнутий і споглядальний спосіб життя, уникав товариства і розваг. Удома займався написанням музики, читанням і молитвою. Щодня ходив до церкви, часто причащався, не їв м’яса, спав на грубому повсті.
У 1798 році Ведель звільнився, залишив усі атестати і чини, роздав майно, повернувся до Києва і почав юродствувати. Юродство він розумів як вищий подвиг самозречення, добровільне мучеництво. Його вважали божевільним, але люди, котрі його знали (Турчанинов, прот. І. Леванда) були впевнені, що юродство це – добровільне та свідоме. Незабаром він вступив послушником у Києво-Печерську Лавру, продовжуючи і тут поводитися дивно. Але композиції і в цей час Ведель не залишав.
За деякими джерелами, Ведель помер в 1806 році в інвалідному будинку, але по Турчанинову (що більш заслуговує довіри) – у 1810 році, В батьківському домі, куди переїхав за кілька днів до смерті. Поховання було вельми багатолюдним і урочистим. Однак, через чверть століття, Турчанинов, побувавши проїздом у Києві, вже не зміг відшукати його могилу.
Музика Веделя відрізняється, при повному підпорядкуванні пануючому тоді “італійському” стилю, великою відвертістю, увагою до молитовного тексту, піднесеною сентиментальністю та мелодійністю. Композитор намагався узгодити музику з текстом, відшукати релігійному молитовному змісту відповідні рухи мелодії, – описати чи ілюструвати текст музикою. Як людина глибоко релігійна, Ведель мав духовну потребу відображати в музиці найпотаємніші порухи душі. Взагалі ж у музиці Веделя переважає ліризм, часто наївний, але щирий.
Найбільшою популярністю користується концерт Веделя (для чоловічого тріо) «Покаяння відкрий мені двері». Це твір неодноразово був редагований різними композиторами, а аранжування для змішаного хору міцно увійшло в репертуар багатьох церковних хорів. Хоча цей піснеспів є стихирем і займає в богослужінні строго визначене місце, Ведель написав його як концерт. Незважаючи на заборони і відсутність публікацій, деякі твори Веделя (насамперед “Покаяння”) стали чи не обов’язковою частиною репертуару багатьох церковних хорів і залишаються такими донині. Хоча з інших творів Артемія Веделя до наших днів у практиці церковних хорів залишилося дуже небагато, майстерне виконання їх під керуванням автора, який сам був чудовим співаком, сприяло збереженню і прославлянню цих творів.